Новий сезон жіночого чемпіонату України з футболу розпочався з нових надій і появи нового елітного дивізіону — Прайм Ліги. Головний національний турнір за участю восьми команд проходитиме у чотири кола.
Чинний чемпіон, «Металіст 1925», розпочав захист титулу домашнім матчем проти «Колоса» з Ковалівки. Гра від самого початку була жвавою та проходила на зустрічних курсах. Рахунок відкрили харків’янки: на 12-й хвилині дебютантка команди Світлана Когут вивела господарок уперед. Мінімальна перевага трималася довго, але перед самою перервою Надія Куніна змінила ситуацію, засмутивши воротарку «Колоса» на 45-й хвилині.
У другому таймі вболівальники побачили ще два м’ячі. Обидва були забиті футболістками гостей, які відзначилися і у власних воротах, і в чужих. Півзахисниця «Колоса» Даяна Семків записала на свій рахунок автогол на 65-й хвилині, а на 89-й Віолета Тян реалізувала пенальті та встановила остаточний результат матчу. Підсумок зустрічі — 3:1, перша перемога «Металіста 1925» у Прайм Лізі.
Ще два матчі стартового туру Прайм Ліги завершилися з рахунком 4:0. «Сістерс» у гостях переграли «Ладомир», а «Полісся» розгромило «Шахтар» у Житомирі. У матчі «Пантери» — «Кривбас» переможця не було — 0:0.
Найвища мета — висота. Відомий харківський легкоатлет, бронзовий призер Олімпійських ігор, чемпіон світу та Європи зі стрибків у висоту Богдан Бондаренко продовжує спортивну кар’єру та робить це досить успішно. На чемпіонаті України у Львові 36-річний спортсмен посів четверте місце, взявши 2 м 15 см. Уже за тиждень Богдан Вікторович виграв Кубок України у Кропивницькому. Там Бондаренко показав свій найкращий результат сезону — 2 м 20 см.
Є така професія — тренувати спортсменів. Вона важлива та багатогранна. Тренер — це не лише наставник, який передає учням свої знання та досвід. Його праця є частиною виховання. Саме тренер веде до вершин, допомагає перетворити талант на чемпіона, хоча його робота часто залишається в тіні. Але не у День тренера.
Професійне свято — чудова нагода подякувати тим, хто роками працює заради успіху інших, хто «виводить у люди та в майстри». За кожною перемогою стоять не лише талант і тренування, а й тиха віра тренера з його нескінченним: «у тебе обов’язково все вийде». Іноді у відповідь достатньо лише кількох слів: «Спасибі, тренере». Ця скромна подяка торкає до глибини душі.
Бути тренером — справжнє покликання. Це щоденна праця, терпіння, відданість справі, вміння знайти підхід до спортсмена, допомогти йому усвідомити себе особистістю, привести до високого результату, розділити з ним перемогу і невдачу.
Цього року харківські спортсмени вже виграли на міжнародних змаганнях майже триста медалей. На урочистому заході провідні тренери отримали грамоти, відзнаки та подяки від обласної військової адміністрації, облради та регіонального відділення НОК України.