Двоє військовослужбовців 5-ї Слобожанської бригади з позивними «Колобок» (Володимир) та «Прима» (Сергій) вирушили на визначену позицію на початку грудня 2025 року, а повернулися лише тепер. Про те, як їм вдалося вистояти та виконати всі поставлені бойові завдання, захисники розповіли журналістам національного телеканалу «Інтер», як передає Інфосіті.
Невдовзі після прибуття на місце їхню першу оборонну точку було втрачено. Володимир розповідає, що вони вийшли викинути сміття, коли їх засік дрон типу «Мавік», на щастя, без скиду. Приблизно через 20 хвилин прилетів перший FPV-дрон, а згодом — другий, який упав біля самого входу, проте не вибухнув. Наступного дня влучив ще й ФАБ, вдаривши у попередній боєприпас, після чого стеля повністю обвалилася. Боєць зізнається, що тоді почав вірити у Бога.
Вони вцілили дивом і знайшли сховок у підвальному приміщенні зруйнованого будинку. Налагодивши зв’язок, бійці почали стежити за обстановкою назовні. За словами Володимира, вони визначали дальність та розташування мінометів і РСЗВ на слух, засікаючи час польоту від виходу до приходу, та передавали ці дані своїм.
Російські військові перебували дуже близько — Сергій згадує, що чув їхні голоси прямо біля входу, імовірно, там було двоє-троє людей. Володимир додає, що боявся поворухнутися через скрип дивана, біля якого стоял автомат. Коли окупанти зупинилися біля входу, поговорили та пішли далі, він одразу повідомив про це командиру взводу, після чого ворогів знищили мінометами.
У тісному підвалі нацгвардійці дбали про фізичну форму: «Колобок» присідав у бронежилеті та віджимався, сподіваючись на ротацію навесні. Час вони відраховували за спеціальним календарем, який вів Володимир. Їжу доправляли за допомогою дронів, а найбільшою радістю стало виявлення занедбаного колодязя неподалік. Командир постійно підтримував зв’язок із бійцями, запевняючи, що вони перебувають у пріоритеті.
Проте операції із заміни кілька разів зривалися через надзвичайну складність дістатися до позиції. У підвалі довелося пережити сильні морози. Сергій зазначає, що іноді запалювали окопні свічки, хоча вони й смерділи, а також використовували ручні та тілесні грілки.
Найважчим випробуванням виявився моральний стан. Віддушиною стали гумор, спогади та читання. Дрони передали Володимиру приблизно 40 книжок, серед яких були романи, детективи та навіть «Рабиня Ізаура». Він зазначає, що раніше читав переважно у школі, а тепер міг осилити 300-сторінкову книжку за один день.
Очікування заміни тривало 300 днів. Коли ротний повідомив Володимиру про наближення побратимів, він до останнього сумнівався через мінометні обстріли. Проте військовики успішно дісталися через зелену зону.
Зворотний шлях тривав понад дві доби. На другий день почався дощ, бруд налипав на ноги, пересуватися доводилося перебіжками від куща до куща. Володимир навіть просив залишити його під пончою, але після посадки в пікап нарешті зміг видихнути.
Після повернення на бійців чекали смачна страва, спілкування з близькими та міцний сон, а Сергій одразу відвідав свій улюблений спортивний сайт. Обом нацгвардійцям присвоїли представлення до звання «Герой України».
Читайте нас у Facebook, Telegram, Instagram та дивіться наші відео в YouТube та TikTok. ОСТАННІ НОВИНИ