На сторінці Харківського театру ім. Шевченка «Березіль» в соціальній мережі Фейсбук було оголошено про смерть народного артиста Петра Болеславовича Рачинського. “Сьогодні пішов з життя народний артист Петро Болеславович Рачинський… Світла пам’ять талановитій людині й митцю. Щирі співчуття рідним, близьким і всім, хто знав та працював поруч. Розділяємо біль втрати”, – зазначено у повідомленні театру від 29 березня. Петро Рачинський народився 12 липня 1951 року в звичайній родині в селі на Київщині. Після невдалої спроби вступу до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого, він залишився в Києві, влаштувавшись монтувальником декорацій у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. Саме там, поруч із великими майстрами сцени, він зробив свій перший справжній крок у професії. Згодом йому випав шанс навчатися в драматичній студії під керівництвом Броніслава Мешкіса. У 1971 році він разом зі своїм учителем переїхав до Харкова, де більше 50 років присвятив сцені Харківського театру імені Шевченка. Петро Рачинський створив десятки яскравих образів: Онисима Алілуя у «Зойкіній квартирі», Поліцейського в «Антигоні з Нью-Йорка», Рідного дядька в «Картотеці», Лікаря у «Примадоннах», Кирила у «Любві» за Марком Кропивницьким, дядька Лева у «Лісовій пісні». Він був актором рідкісного діапазону, переконливим як у трагедії, так і в комедії, у психологічній глибині та гротесковій формі. Його образи, такі як Шельменко у «Шельменку-денщику», Симеонов-Пищик у «Вишневому саді», Кум у «Народному Малахії», а також ексцентричні ролі у виставах Андрія Жолдака, стали частиною історії українського театру. Особливе місце у творчості актора займала роль молодого Тараса у виставі «Шлях», присвяченій Тарасу Шевченку. Відомий театральний критик Олександр Аннічев зазначив, що Петро Рачинський належав до акторів, для яких сцена — це не просто професія, а спосіб існування. Його мистецтво було живим діалогом із глядачем, а кожна роль — відкриттям.
